’ристи¤нство - ѕрирода - Ќордична –ел≥г≥¤
ѕор≥вн¤нн¤

’ристи¤нство на заход≥

 оли наш≥ іерманськ≥ пращури здолали зах≥дну –имську ≥мпер≥ю, вони зустр≥ли христи¤нство. „асто зазначалос¤, ≥з св≥дченн¤ми, що іерманц≥, в≥д кн¤з≥в до жебрак≥в, були у захват≥ в≥д ц≥Їњ рел≥г≥њ. јле вони не зроз≥м≥ли, що публ≥чно показувана простота ц≥Їњ рел≥г≥њ, компенсувалас¤ лише виключною владою, вбивствами, одурюванн¤м, погрозами ≥ св¤тенництвом, про що наш≥ пращури н≥коли нав≥ть ≥ гадати не могли. ÷≥Їю зброЇю христи¤не змогли п≥дкорити іерманськ≥ народи, принаг≥дно знищуючи або навертаючи кн¤з≥в. « т≥Їњ мит≥, ¤к зах≥дний франк  арл ¬еликий (Carolus Magnus) д≥ставс¤ вор≥т –иму, перемогу христи¤нства неможливо було зупинити. « того часу кривава хода христи¤нства проклала свою старшну путь уздовж в≥к≥в.

Ќаш≥ пращури не здавалис¤ легко. ѕрот¤гом рок≥в вони чинили оп≥р ≥ багато норд≥йц≥в (Nordics) були засуджен≥ "рел≥г≥Їю любов≥" на люту, пов≥льну ≥ криваву, смерть. ƒовга литан≥¤ (litany) скорботи нашоњ. Ћише дек≥лька приклад≥в:

“раі≥чний неск≥нчений перел≥к злочин≥в проти людства, скоњних христи¤нською рел≥г≥Їй, самопроголошеною рел≥г≥Їю любов≥, не маЇ соб≥ р≥вних.

ўоб керувати цими неспокутуваними актами "милосерд¤"(!), церква мала 266 пап з 67-го по 1982-й роки (понин≥-- Svarga.), а також 39 невизнаних антипап, отже-- 305 св¤тих отц≥в. Ћише нещодавно, з середини ’≤’-го стол≥тт¤ спроби контролювати цю кровожерну машину, в≥дому п≥д назвою христи¤нство стали дещо усп≥шними. ўе ≥ дос≥ дивуЇ, що тис¤ч≥ ≥ тис¤ч≥ молодих людей та д≥вчат нид≥ли все свое житт¤ за широкими гн≥тючими мурами монастир≥в. Ќ≥коли не стане достатньо в≥домо, ск≥льки сусп≥льство втратило через ц≥ злочинн≥ д≥њ. “раг≥чно ≥ те, що н≥де у св≥т≥ немаЇ памТ¤тника, ¤кий би вшановував жертви христи¤нського геноциду. ћи маЇмо памТ¤тати ≥ памТ¤татимем њх у наших серц¤х.

ћожливо, по¤снити варварську д≥¤льн≥сть допоможе погл¤д на те, що ц¤ рел≥г≥¤ вм≥щуЇ:

’ристи¤нство стверджуЇ, що воно Ї –ел≥г≥Їю Ћюбов≥. ƒоход¤ть аж до заз≥ханн¤ на те, що вони "¤вили св≥тов≥" саму ≥дею Ћюбов≥ до ближнього. ÷е безумовно брехн¤. “ака любов уроджена, це ц≥лком природньо дл¤ вс≥х людей любити друз≥в та р≥дних. якби це не було правдою, тод≥ б наш≥ пращури н≥ за що не змогли б вижити в т≥ часи, коли вони були мисливц¤ми ≥ збирачами. “аким чином, христи¤нство намагаЇтьс¤ присвоњти соб≥ людську ¤к≥сть, ¤ка властива нам природньо, в≥д ѕрироди.

’ристи¤нство ви¤вл¤Ї турботу про "найб≥дн≥ших серед б≥дних", кал≥к, нещасних жебрак≥в ≥ под≥бних створ≥нь. ѕост≥йно церква благаЇ заможн≥ших допомагати беззахисним, багатих давати грош≥ б≥дним, зв≥сно ж за посередництвом церкви. “е, що не можуть (≥ не будуть) виконувати ≥нш≥, треба доручати тим, хто прагне результат≥в.

–обити людськ≥ вади прикладом дл¤ насл≥дуванн¤ суперечить ѕрирод≥! ѕрирода, в≥д ¤коњ ми походимо ≥ ¤ка ≥снувала незл≥чен≥ м≥л≥они рок≥в, оперуЇ принципом "виживаЇ сильн≥ший".

Ќ≥цше визначив христи¤нство ¤к рел≥г≥ю, ¤ка каже "н≥" життю. ¬оно ≥деал≥зуЇ так≥ руйн≥вн≥ нахили, ¤к в≥ддаленн¤ в≥д св≥ту (withdrawal from the world), оп≥р природн≥м пот¤гам ≥ приниженн¤ справжн≥х духовних вчень. ќтже, це шк≥длива рел≥г≥¤, ¤ка не Ї св¤щенною ≥ не видпов≥даЇ нашим почутт¤м.

™ваніел≥њ кажуть нам, що перш≥ "навернен≥" цим ≤сусом з Ќазарету були злод≥њ, гр≥шники та зневажуван≥. як пишуть, сам ≤сус казав, що гр≥шники, ¤к≥ в≥р¤ть в нього, швидше попадуть в рай, н≥ж ≥нш≥.

Ќебажаним врожаЇм теор≥њ первор≥дного гр≥ха стало те, що вона живить зл≥ нахили. Ќа людей впливаЇ њхнЇ навк≥лл¤. якщо хтось каже людин≥: "“ебе запл¤мовано первор≥дним гр≥хом, усе, що ти робиш ≥ вс≥ твоњ гарн≥ вчинки не допоможуть тоб≥ позбавитис¤ ц≥Їњ пл¤ми, лише в≥ра в ≤суса",-- це може в≥двернути людину в≥д пор¤дного житт¤. —правд≥, нав≥що тод≥ воно? Ќарешт≥, за христи¤нами, Їдиний визначальний фактор-- це в≥ра у ’риста ≥ його "покуту". Ѕудь-¤к≥ моральн≥ риси, ¤к≥ ще ≥ дос≥ лишилис¤ в нашому сусп≥льств≥, ≥снують не завд¤ки христи¤нству, а незважаючи на нього. ‘≥лософ —ерен  ТЇркеіор (Sören Kierkegaard), назвав христи¤нство "винаходом сатани":

"...щоб бути христи¤нином, треба покинути
себе, стрибнути в нев≥доме ≥ з в≥рою
займатис¤ ≥рац≥ональним".

ѕо сьогодн≥, особливо в п≥вденних штатах —Ўј, таких ¤к “енес≥ ≥ ћ≥с≥с≥п≥, христи¤не подають позови до суду проти викладанн¤ теор≥њ еволюц≥њ. Ќезважаючи на вс≥ численн≥ докази еволюц≥њ, христи¤ни напол¤гають на в≥р≥ в те, що все створене незм≥нне, "бо мен≥ так каже б≥бл≥¤!".

Ѕ≥л¤ 2300 рок≥в тому грецький мислитель ≈мп≥докл позначив теор≥ю про елементи ≥ припустив можлив≥сть еволюц≥йного процеса, ¤кий не дуже р≥знивс¤ в≥д висинутого ƒарв≥ном б≥л¤ ста рок≥в тому. Ќа горе м≥ж житт¤ми цих двох людей прост¤глас¤ "“емна ≈ра" христи¤нства. "¬насл≥док ≥дей кочового племен≥ козопас≥в ≥з ѕалестини ми втратили п≥втори тис¤чи рок≥в духовного розвитку", -- писав в≥домий автор к≥лькох книжок з захисту навк≥лл¤. Ќе допустити поверненн¤ "“емноњ ™ри" Ї нашою м≥с≥Їю!

≤ндоЇвропейськ≥ (в ориі≥нал≥-- Indo-Germanic-- традиц≥йний н≥мецький синон≥м до терм≥ну "≥ндоЇвропейський".-- Svarga) рел≥г≥њ, так≥ ¤к наша нордична рел≥г≥¤, завжди пропов≥дували досконал≥сть, пошук знань, завжди прпонували своЇму народов≥ природн≥ вз≥рц≥. ¬ ант≥чний пер≥од був √еракл ≥ його дивовижн≥ подвиги. —лаветн≥ люди завжди житимуть в≥чно у споминах. —еред христи¤н прагненн¤ знань ≥ мудрост≥ завжди засуджувалос¤. ”же в —тарому запов≥т≥ так зван≥ прабатьки були вигнан≥ з раю... бо вони бажали знанн¤ ≥ мудрост≥. “акий бог не мог бути іерманським Ѕогом, оск≥льки бажанн¤ допомогти своњм нащадкам отримати мудр≥сть ≥ знанн¤ Ї рисою іерманц≥в. Ћише за таких вм≥нь можно жити д≥йсно добре ≥ повноц≥нне житт¤. “реба придивл¤тис¤ до ѕрироди, вивчати њњ, спостер≥гати ¤к усе в н≥й д≥Ї, ≥ вже тод≥ оц≥нювати наш≥ слова. Ќорд≥йц≥, ¤к ≥ ус≥ ≥нш≥ люди, мають уроджене бажанн¤ вчитис¤. ’ристи¤нська спроба придушити це бажанн¤ об≥ц¤нками п≥сл¤життЇвого щаст¤, ¤кщо ми примиримос¤ з неосв≥дчен≥стю ≥ б≥дн≥стю, спричинила занепад багатьох сусп≥льств за останн≥ 2000 рок≥в.

ќдначе, а що ж сама церква? „и жиЇ вона сама за своњм благовест¤м? „и можно знайти неосв≥дчен≥сть ≥ б≥дн≥сть серед њњ п≥дступност≥ ≥ багатств? Ќ≥чого дивного в тому, що христи¤ни пост≥йно звинувачуютьс¤ в пропов≥дуванн≥ "роби-¤к-¤-кажу-а-не-¤к-роблю".