Спостерiгаючи за зоряним небом, селяни розрiзняли бiльшiсть сузiр'їв, якi в українцiв отримали свої назви: Великий Вiз, або Вiз (Велика Ведмедиця), Малий Вiз, або Пасiка (Мала Ведмедиця), Хрест (Лебiдь), Дiвка воду несе (Орел), Волосожар (Плеяди);
а також деякi важливi зiрки, зокрема Венеру (залежно вiд пори доби вона називалась Вечiрнею Зорею, Вечорницею або-- Вранiшньою Зорею, Денницею). Вiдомi були селянам i деякi закономiрностi руху окремих сузiр'їв, а також Сонця i Мiсяця, за якими здавна визначалися днi лiтнього i зимового сонцестояння, пори року й час доби.
В українцiв, як i деяких iнших народiв, зокрема слов'янських, назва небесного свiтила-- Мiсяць-- збiгається з календарним термiном, що означає дванадцяту частину року. Отже, десь у глибинi вiкiв основою подiлу року на мiсяцi було спостереження сходу i заходу Мiсяця на небi. Бiльшiсть селянства, незважаючи на те, що в Українi здавна користувалися прийнятим у Європi сонячним календарем, у повсякденному побутi при лiчбi часу в межах вiдповiдно до фаз Мiсяця, зокрема, у Лiтинському повiтi на Подiллi розрiзняли три фази: молодик (новак), пiдповня i старик. На Житомищинi перiод обертання Мiсяця навколо Землi подiлявся, вiдповiдно сучаснiй астрономiчнiй науцi, на чотири фази: перша чверть називалася молодик, друга-- пiдповня, третя-- повня, четверта--
остання квартира. У Луцькому повiтi iснував подiл на п'ять частин: нив (молодик), перша квартира, пiдповня, повня, остання квартира. Тридобовий перiод невидимостi у русi Мiсяця майже в усiх районах України називався перемiною.
Подiл доби i дня в українцiв з давнiх давен пов'язувався з положеннiм Сонця над обрiєм. Селяни вiдрiзняли ряд промiжкiв доби: близько пiвночi, пiвнiч, над пiвнiч, досвiток, ранок, схiд сонця, недiлiшнi обiди, полудень (пiдвечiрок), вечiр. Сонце було головним мiрилом для визначення часу вдень. Кожна людина могла визначити пору дня, подивившись на Сонце, а бiльш точно-- на тiнь власної постатi, вимiрявши її довжину кроками. Пiсля заходу Сонця час визначали зорями. Особливо велика роль у цьому належала Возовi та Волосожару. "Перекинули Воза",-- казали, наприклад, селяни на Полтавщинi, за положенням цього сузiр'я визначаючи час ночi. "Глянув на зорi-- аж Вiз уже докочується геть-геть",-- читаємо у Г.Квiтки-Основ'яненка; "Уже Волосожар пiднявся, Вiз на небi вниз повертавсь",-- писав у "Енеїдi" I.Котляревський.
По Сонцю, Мiсяцю i зорях люди орiєнтувалися на мiсцевостi. Звертають на себе увагу українськi назви сторiн свiту-- пiвдень, пiвнiч, схiд, захiд, якi
дуже влучно вiдображають природнi явища. Наприклад, пiвдень-- сторона свiту в напрямку Сонця опiвднi, коли воно стоїть найвище над обрiєм i дає найменшу тiнь. Важливим орiєнтиром уночi, особливо у далеких мандрiвках, була Млечна Путь, або, як її називали українцi, Чумацький Шлях. У народi
вiн розглядався або як напрямокшляху для чумакiв, якi їздили на Пiвдень за сiллю, або як дорога у вирiй-- теплi краї, куди вiдлiтають на зиму птахи.
Загалом, рiвень астрономiчних знань українського народу був порiвняно високим. Ще у XVI ст. запорiзькi козаки легко перепливали Чорне море, орiєтуючись не тiльки по небесних свiтилах, а й з допомогою, як писав Г. Левассер де Боплан, "нiремберзького квадранта", тобто найпростiшого компаса. Простi люди також добре розумiли, що однi зiрки розташованi ближче до Землi, iншi-- на бiльшiй вiдстанi. Цiкавими є й такi народнi матерiалiстичнi догадки: "Сам свiт круглий, як яблуко, нема йому нi початку, нi кiнця"; земна куля уявлялась у системi Всесвiту, як жовток у яйцi, Мiсяць-- як небесний камiнь тощо.