НАЙВИЩА СВЯТІСТЬ
(Студія про Свантевита*)

У моїй праці “Найвище Світло” я виявив, що наші предки відчували та уявляли собі Істоту Всесвіту як Найвище Світло. Це Небо і Бог, і Найвища Творча Снага, Всевічна і Всетворча Істота, якої зовнішнім, видимим проявом для нас є Світло Найвищого Неба над нами...

Жорстоко і дощенту винищили пам’ятки і тексти старовинної нашої віри. Гаї священні попалено. Статуї порубано. Святині спалено. Зовсім так, як учив Мойсей* і як це здійснювали християни* під час ширення християнізму. А тепер кажуть нам учені: докажи, покажи, і тільки те, що покажеш, буде прийняте в науці. Докажи, що існувало те все, що було спалене і знищене дощенту!

Чи така “об’єктивна” наука свідомо служить цьому культурнищівному християнізмові, чи то ці учені напоєні століттями зневаги і передусім до святої віри наших прапредків.

Що ж, докажемо існування того всього, що Знищено. Але ви “учені” будете засоромлені з вашого нищівного скептицизму, як протинауки.

Насправді не вимагає доказу, що в старовині називали Богів, чи Бога різними іменами... Справді тисячу назв має те, що люди звуть Богом, Сварогом*, Свантевитом, Перуном, Дажбогом, Велесом*, Хорсом, Родом та тисячами інших людських назв і визначень. Але ж саме Веди вчать рівночасно суворого монотеїзму і вчення про Єдність (Адвайтавада): “Різно називають Волхви те, що є Одне”*...

Дозволю собі навести тут ще додаткове джерело хронікаря Еббона до цих моїх стверджень теологічної натури... Один із найстаріших хронікарів, ще не зіпсований пізнішою пропагандою, засвідчує безпосередньо високий теологічний характер Триглава. Триглав це Бог Богів із Щетина. Це різновидність розуміння Свантевита, пізнаваного в іншому аспекті. Він має три голови, “бо під його владою є три держави, а саме Неба, Землі і Підземелля”...

Саме цю відрізану чи відрубану голову Триглава було вислано папі римському як тріумфальний трофей здобичників, як це ми читали у власних свідченнях цих варварів. Я завдав собі даремного труду шукати її в каталогах скарбів старовинного мистецтва Ватикану. Я знав, що моя праця даремна, але для наукової докладності мені потрібно було і таке ствердження.

Цю відрубану голову Божества не посилали туди для збереження. Вона мала бути доказом обезголовлення віри цілого народу. Історія не записує такого злочину, як “деіцид”*, хоча вона добре знає геноцид*. Але ж наші свідки добре знали, що не можна тривало опанувати Ругії, без знищення головної її святині, святині Свантевита. Це важливий досвід історії.

Нічого дивного, що попали ми в неволю, забувши наш великий Заповіт. Але й нічого, щоб попадати в розпач. Це був дорогий і жахливий досвід. Може саме сьогодні світ потребує саме такої ясної ідеології.

Разом з обновленою вірою наших прапредків ми знайдемо і цю світотворчу силу в нашій душі, щоб зло і неволю перебороти в його світовій боротьбі. Відновимо тоді величну святиню Свантевита, — Божества Святості, як світотворчої Потуги.

Це ми сотворимо світ — залунала вже програма відновленої Віри. Сотворимо світ із святості. Що лише тепер розуміємо цю декларацію. Заповіт наших прапредків. Заповіт народів, що одідичили не тільки мову, але саме її найглибший зміст із так названої мовної єдності індоєвропейських народів.

Хто ж вони були, де виросли і виплекали цю свою мову і ці всі такі прекрасні і високі ідеали чи міфи про Сварога, про Сварожичів, про споконвічну боротьбу Лицарського Бога Перемоги із темрявою і Безладом Хаосу.

Хто знайде у собі поклик Сина Світла й Святості, хто відчує себе рідним сином чи внуком Дажбога, Бога Сонця, або ж многоіменного Бога Святості, — той у своїм серці розв’яже цю загадку...

Культ Свантевита, якого прадавність і прапервісність засвідчена самою його назвою, а ще більше теологічним змістом, стоїть як непорушна скеля, як могутній свідок високого Духа Релігійної Культури наших прабатьків, що в культі Свантевита вбачали багатойменного і багатовидного Сина Святості, СИНА ПРАБАТЬКА КОСМОСУ СВАРОГА.

Це ім’я вимовляється по-різному: Свантевит, Світовид, Святовит, Свєтовид. Перша частина імені походить від загальнослов’янського кореня , за походженням спорідненого авестійському , литовському , загальне значення-- святий, священний.

Жидівський бог повчає жидів устами Мойсея перед тим, як увійти у "землю обіцяну", як там треба поводитися:

Слід також додати, що, згідно біблії, мойсеєві жиди не лише вандально знищили святині та всі святі місця вищезгаданих народів, але також і самі народи. Повністю. Не зупинившись перед катуванням жінок, дітей і літніх людей. (Див. Числа, розділи 25-36 і Повторення Закону). Взагалі, щодо християнського розуміння Бога раджу прочитати працю Олега Вовка "Справжнє християнство або Про що пише біблія".

Неможливо навіть перечислити всі злодіяння, здійснені християнами протягом останніх двох тисяч років. Про деякі злочини, скояні християнами ви можете дізнатися, наприклад, на сайті Ярослава Добролюбова, або на німецькому сайті nordzeit.de -- cтаття Віланта Гопфнера "Християнство -- Природа -- Нордична релігія" англійською мовою (розділ "Christianity in the West"), або ж переклад її розділу "Християнство на заході" на цьому сайті.

Єдиний слов’янський теонім (назва Бога), який має прямий вєдійський етимолоґічний відповідник:
, або < вед. "небо, космос, всесвіт").

Відомо два варіанти цього теоніма: та .

За Ю. О. Карпенко мова може йти про так зв. "сакральний аблаут": ..."Річ в тім, що давнє індоєвропейське чергування - (якісний аблаут) та - , - , - (кількісний аблаут), яке зберіглося у слов’ян лише в дієсловах (нести-- носити) та старих віддієслівних іменниках (текти-- потоки), у словах язичницького походження" чергування може бути наявним у іменниках без ніякого дієслівного забарвлення, пор. дерево-- здоровий (чергування ), бог-- багно-- багаття (чергування ) та ін. Напевно, -- первинна форма, яку правомірно співставити з вел(ик)ий, пор. веліти (той самий корень < і.-є. -- хотіти). Пор. велет/волот (укр. велет, велетень, рос., біл. волот).
Ориґінал статті: Карпенко Ю. О. Велес залишається на троні //Восточно-украинский лингвистический сборник, выпуск ІІІ, Мин. Обр. Укр.-ни, ДонГУ.-- Донецк: "Донеччина".-- 1997.-- сс. 34-38, крім того див. її електронну версію на цьому сайті.

Слова походять від латинських слів (род. відмінок ) Бог, плем’я, народ (також-- рід, походження; порода, клас, різновид) + бити, вбивати, знищувати.

Нині острів Rügen, який належить Німеччині.