ОНОМАСТИКА РУГІЇ
Назви місцевостей острова Ругії, відчитані на згаданій уже мапі острова Ругії, мають свою вимову. Сімсот літ германізації не стерли численних слов’янських назв:
Wolhin, Presenske, Dranske, Kreptiz, Leblin, Grubonov, Ruschvitz, Kublekov, Medow, Krackvitz, Sallentiv, Passtiz, Stedar, Stubnitz, Dubnitz, Gnies, Parehov, Budkevitz, Lussmitz, Lubzov, Voldemtz, Vilmnitz.
Найцікавіша із тих місцевостей має свою проречисту назву.
SWANTOW Я навів тільки деякі для прикладу такі назви, як от — Свантов, Медов, Д
звучання далекої доісторичної давності. Деякі з них мають свою відому історію. Так, наприклад, германське закінчення, але слов’янський корінь, має назва місцевості недалеко Аркони, що зветься „Яромарсбурґ”. Прізвище „Яромара” відоме нам із хронік як того зрадника-князя, що воював проти Аркони по стороні данського короля. Нічого дивного, що після перемоги нагородили його правом поселення, яке назвав він Яромарсбургом.
Із хронік довідуємося теж про численні інші прізвища князів із прекрасним старовинним звучанням.
Тут ще широке поле для ономастичних дослідів, але для нашого предмету вони не істотні. Це тільки додаткове свідоцтво для сивої давнини цього слов’янського острова, де наші прапредки так хоробро боронили свою віру у дванадцятому столітті.
Усе ж таки я наведу декілька з них. Вони характеристичні своїм старовинним звучанням.
СВАНТІБОР
ВАРТІСЛАВ
СТОЇСЛАВ
ТЕСЛАВ (слід думати, що “Т” мало ще лінгвальну вимову і з нього розвинулося, або ж. воно відповідало чеському Чеслав).
ДУБИСЛАВ
ЯРОМАР (Яромир)
ПОБИҐНЕВ (Побийгнів)
БУРІСЛАВ (Борислав)
ВИСЛАВ
СВАНТОПОЛК
ЯРОСЛАВ
BAPHYTA
СЕНТЕСЛАВ
БОГІСЛАВ
та інші.
Як бачимо, два із тих прізвищ мають у своєму корені слово “сванте” — Свантибор — себто БОРЕЦЬ СВЯТОСТІ, БОРЕЦЬ за СВЯТУ справу, — Свантополк, у пізнішій староукраїнській формі Святополк, часто уживане як ім’я князів — воно означає те саме — СВЯЩЕННИЙ ПОХІД, СВЯЩЕННОГО БОРЦЯ.
Усі ці імена безперечно дохристиянські. Знаходимо їх головно у свідченнях Саксонця. Вони вказують та ще зайвий раз потверджують розуміння Святості як поєднаної із силою боротьби і воєнного походу (полку) для її ствердження в історії.
До цієї групи імен належить і згадуване вже ім’я улюбленого в історії України князя СВЯТОСЛАВА, князя СВЯТОЇ СЛАВИ.
Якщо мова про історичні записи про сам острів Руґію, то слід тут згадати про свідчення римського історика Тацита.
Як відомо, спираючись на свідченнях римських старшин і полководців із другого століття нашого літочислення, Тацит наводить довгу листу слов’янських племен.
Між ними плем’я Ранів або Руянів, про яких він виразно каже, що вони поселені над морем, себто над Балтійським морем. Не може бути сумніву, що мова тут про Руґіянців.
Але це джерело як і його свідчення надто добре відомі і висвітлені істориками, щоб присвячувати йому більше місця. А однак... а однак ціла справа давності слов’янських поселень не тільки на терені Прибалтики, але і в Північно-Західній Європі ще не достатньо досліджена, а ще менше доцінена в історіографії.
Культ Свантевита, якого прадавність і прапервісність засвідчена самою його назвою, а ще більше теологічним змістом, стоїть як непорушна скеля, як могутній свідок високого Духа Релігійної Культури наших прабатьків, що в культі Свантевита вбачали багатойменного і багатовидного Сина Святості, Сина ПРАБАТЬКА КОСМОСУ, СВАРОГА.